Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська долучилася онлайн до другого щорічного Дня українського права в Лондоні (Ukraine law day 2026) – платформи для професійного діалогу між правничими спільнотами України та Великої Британії. У фокусі обговорення були питання щодо притягнення до відповідальності за воєнні злочини, механізмів відшкодування збитків, спричинених війною, розгляду спорів у сфері оборонного сектору та правових інструментів відновлення енергетичної інфраструктури України.

Захід, організований Асоціацією адвокатів Англії та Уельсу за підтримки Асоціації правників України та юридичної спільноти Spilka, об’єднав правників, представників органів державної влади, суддів, академічну спільноту та експертів з різних країн.

Олександра Яновська розповіла про роботу української судової системи в умовах війни, розв’язаної рф проти України, та виклики, з якими стикаються національні суди, розглядаючи справи, пов’язані з воєнними злочинами.

Як акцентувала суддя, українські суди працюють навіть в умовах повномасштабної війни, шукаючи відповіді на запитання, з якими жодна національна система не стикалася сам на сам, та орієнтуючись на норми, розроблені для застосування в мирні часи. Попри це у 2025 році національні суди в Україні розглянули понад 4,6 млн справ.

Станом на квітень 2026 року в Україні зафіксовано близько 225 тис. епізодів вчинення воєнних злочинів (ст. 438 КК України). Проте лише 3 тис. кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів подано до судів першої інстанції. З них розглянуто понад 2 тис., в апеляційному порядку переглянуто більш як 200 справ, а Верховний Суд переглянув понад 40 справ. Це менше ніж 1 % зареєстрованих випадків, за якими винесено вирок, зауважила спікерка. Тож, як свідчать цифри, у контексті розгляду воєнних злочинів суди мають справу лише з верхівкою айсберга, але це структурна проблема, пов’язана з особливостями притягнення до відповідальності за воєнні злочини.

По-перше, процес доказування воєнного злочину є складним. Для кваліфікації діяння за ст. 438 КК України потрібно встановити контекстуальний зв'язок: діяння має бути пов'язане зі збройним конфліктом і скоєне під російським командуванням. Після ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду у 2024 році суди повинні посилатися також на елементи злочинів, визначені МКС.  

По-друге, повномасштабна війна рф проти України зумовила необхідність внесення змін до національного законодавства. Так, з лютого 2022 року до КПК України було внесено зміни понад 50 разів. Окрім того, суди були змушені адаптуватися до воєнних реалій, щоб забезпечити здійснення правосуддя за будь-яких умов, зокрема шляхом зміни територіальної підсудності справ судів, розміщених на тимчасово окупованих територіях або пошкоджених внаслідок воєнних дій.

По-третє, детальнішого аналізу та законодавчого регулювання потребує питання застосування цифрових доказів і даних, отриманих з відкритих джерел, при розгляді справ щодо воєнних злочинів.

Щодо визначення межі між ефективністю та справедливістю при розгляді справ за відсутності обвинуваченого (процедура in absentia) суддя зауважила, що спеціальна процедура кримінального провадження in absentia може відповідати праву на справедливий суд, але лише за умови, що ми чітко розуміємо всі недоліки чинної системи.

КПК України дозволяє здійснювати судовий розгляд у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо обвинувачений, наприклад, переховується на тимчасово окупованій території або в росії. У такому разі повідомлення обвинуваченої особи здійснюється шляхом публікації  відповідної інформації в загальнодержавних медіа та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора. Водночас, за позицією Верховного Суду, однієї лише публікації недостатньо. Необхідно використовувати всі доступні канали інформування: електронну пошту, месенджери, соціальні мережі й телефон.

Але глибша проблема полягає в тому, що навіть за умови належного повідомлення особи та наявності вагомих доказів рішення українських судів можуть бути оскаржені на міжнародному рівні.  

Тож національні суди, розглядаючи справи про воєнні злочини, мають обов’язково дотримуватися всіх міжнародних стандартів справедливого судочинства, особливо в період війни. При розгляді справ in absentia має бути гарантоване реальне залучення сторони захисту у справі, наявність чіткого механізму перегляду в законі, документоване підтвердження того, що держава доклала всіх зусиль для досягнення фактичного повідомлення обвинуваченої особи про кримінальне провадження щодо неї.

Зрештою, розгляд справ in absentia на національному рівні – законний і необхідний перший крок. Але для притягнення до відповідальності за скоєння злочинів такого масштабу (воєнні злочини, злочин агресії, злочини проти людяності) необхідною є допомога міжнародних інституцій, таких як Міжнародний кримінальний суд та майбутній Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України.

На завершення Олександра Яновська додала, що межа між ефективністю та справедливістю не є фіксованою і цю межу не можна розглядати як перешкоду для правосуддя. Кожен винний у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності повинен постати перед судом і отримати справедливе покарання, висловила переконання суддя.

Верховний Суд